Житло й гніздо бджіл. У дикому стані бджоли живуть у дуплах дерев, печерах і інших природних укриттях. Для господарського використання родин бджіл люди влаштовують їм спеціальні житла - вулики. За старих часів, коли бджільництво стояло на рівні, вулики робилися нерозбірними - у вигляді дупла, видовбаного в товстому обрубку дерева. Такий вулик називався колодою. У безлісних районах нерозбірні вулики робилися з дощок або ж бджіл поселяли, особливі кошики, зроблені із джгутів соломи або із прутів, обмазаних глиною.

У своєму житлі родина будує гніздо зі стільників. Стільник - це ніжна воскова будівля у вигляді шару, що складає з маси правильних шестигранних комірок, розташованих по обох сторони так званого "средостения". Стільники розташовані у вулику прямовисно, паралельно один одному. Товщина стільника приблизно близько 25 мм; проміжки між ними, або так звані вулички, мають завширшки 12-13 мм.

У природних житлах бджіл або нерозбірних вуликів стільник прикріплений до стелі й стінок вулика. У рамкових вуликах кожний стільник укладений у рамку з дерев'яних планок, що дає можливість виймати його з вулика, переставляти з місця на місце, переносити в інший вулик і т. Д. Для рухливості рамок у вулику при його виготовленні повинні точно дотримуватися певні розміри.

Відхилення від правильних розмірів навіть на полсантиметра може зробити рамковий вулик непридатним для використання його на пасіці. Хоча розміри рамок бувають різними залежно від системи вулика, але в кожному вулику є один обов'язковий розмір, якому не можна міняти довільно. Це так зване "бджолиний простір", або прохід між бічною планкою рамки й стінкою вулика.