У бджіл сильно розвинений інстинкт запасания корму, і вони несуть видобуток у вулик у необмеженій кількості, незалежно від своєї дійсної потреби в кормі. У результаті цього при сприятливих умовах у вулику створюються більші запаси надлишкового меду. Відомі випадки, коли в просторих дуплах у лісових бджіл знаходили до 10 пудів меду й навіть більше. Незважаючи на те, що цих запасів вистачило б бджолам на багато зим, вони продовжували подовжувати шари стільників і складати нові запаси меду.

Таке нестримне прагнення бджіл до збільшення запасів корму дає можливість використовувати цих комах у господарських цілях - відбирати в них частина меду як коштовний продукт харчування для людей. Якщо це робиться вміло, то енергія бджіл не слабшає, а, навпаки, підсилюється. Дуже важлива й інша особливість бджіл - вони ніколи не споживають зайвого корму. При будь-якій кількості запасів родина витрачає його рівно стільки, скільки потрібно для її нормальної життєдіяльності.

Бджоли ніколи не "об'їдаються", як це трапляється з іншими тваринами, не розкидають корм, а, навпаки, усяку випадково пролиту краплю меду акуратно підбирають і складають у комірки. Таке відношення бджіл до кормів рятує бджоляра від установлення денних раціонів годівлі й регулярної роздачі порцій їжі. Годівля бджіл зводиться до того, що бджоляр залишає у вулику рясні запаси корму, надаючи бджолам витрачати їх по потребі.

Літні бджоли-складальниці приносять у вулик нектар, пилок і воду. Нектар - це солодкий цукристий сік, виділюваний особливими залозками - нектарниками, розташованими у квітах багатьох медоносних рослин. Найпоширенішими й важливими медоносами є: з польових культур - гречка, соняшник, гірчиця, еспарцет, бавовник, з лугових - біла конюшина, буркун, шавлія, з лісових - липа, малина, кипрей, верес